birdwatch.org.ua

Photos from 2022

2026-05-04T07:18:00+03:00

I didn’t post anything in 2022, but here are a few photos I took that year.

Snowy owl west of Winnipeg.

Red-headed Woodpecker landing in a tree in my neighbour’s yard. It has always felt like a very magical, rare bird to me (and, of course, very beautiful). It turns out, however, that it’s quite common in our area and was nesting in a nearby park.

Red-headed Woodpecker

Just a Cape May Warbler (famously not even breeding in Cape May, NJ).

Cape May Warbler

Little Blue Heron — a rare bird on a nearby lake. Although it is called blue, it is white when young.

Little Blue Heron

A nice comparison photo of two sandpipers: a Greater Yellowlegs and a Pectoral Sandpiper. I remember it was a nice morning, a bit cold (early October), but the sun came out and the Meadowlark was still singing…

Greater Yellowlegs, Побережник арктичний

Red-bellied Woodpecker is not a typical Manitoba bird, but several pairs breed in the city. This photo shows a reliable resident of Kildonan Park.

Red-bellied Woodpecker

Published May 4, 2026 07:18 | + Add comment

Фотографії 2022 року

2026-05-04T07:05:39+03:00

2022-го року я нічого не писав, але ось декілька фото, знятих в той час.

Біла сова на захід від Вінніпега.

Сова біла

Червоноголовий дятел, що прилітав на дерево в сусідському дворі. Для мене це завжди дуже магічний, рідкісний птах (і, звісно, дуже красивий). Але виявилося, що він досить часто трапляється в нашому районі, і гніздився в сусідньому парку.

Red-headed Woodpecker

Просто Cape May Warbler, яка, як відомо, не гніздиться на Cape May (це в Нью-Джерсі).

Cape May Warbler

Little Blue Heron – рідкісний заліт на озері поблизу. Хоч чапля і називається блакитною, в молодому віці вона біла.

Little Blue Heron

Гарне порівняльне фото двох куликів: Greater Yellowlegs і арктичного побережника (Pectoral Sandpiper). Памʼятаю, це був приємний ранок, досить холодний (початок жовтня), але вийшло сонце і ще співав Meadowlark…

Greater Yellowlegs, Побережник арктичний

Red-bellied Woodpecker – не характерний для Манітоби птах, але кілька пар гніздяться в місті. На фото – надійний мешканець Кілдонан-парку.

Red-bellied Woodpecker

Опубліковано 4 травня 2026, 07:05 | + Коментувати

Фото 2021 року

2026-01-28T06:18:12+02:00

Деякі фотографії другої половини 2021 року, які я тоді не запостив. Роблю це зараз.

Кулики в Oak Hammock Marsh.

Wilson’s Phalarope, Lesser Yellowlegs

Aмериканський щеврик на Beaconia Beach.

American Pipit

Purple Martins в Oak Hammock Marsh.

Це відео на Youtube

Білолобі турпани (Surf Scoter) на Beaconia Beach (Lake Winnipeg). Це моя перша зустріч в Манітобі. Того року я зустрів їх двічі, і другий раз був всього через тиждень після першого. Я сам знайшов їх на ставку в Вінніпезі.

Опубліковано 28 січня 2026, 06:18 | + Коментувати

My trips and birds of 2025

2025-12-31T08:52:32+02:00

While last year I got to visit the United States, this year I only traveled within Canada, visiting two other provinces besides Manitoba.

Steller’s Jay

In August we went to Calgary, Alberta. We had been there exactly ten years ago, but not for long. At that time we didn’t get to the mountains. This time we finally did! I added three new species there: Mountain Chickadee, Steller’s Jay and Clark’s Nutcracker. Not too many: for example, I didn’t find an American Dipper.

Горіхівка американська

There were other nice encounters, such as Boreal Chickadees right in Calgary and Rock Wren in the Badlands (not surprising, but something I was not expecting).

On my last day, I went to inspect waterfowl with a specific goal. And I quickly achieved that goal: Black-necked Stilt (the North American sibling of the European Black-backed Stilt). I was also hoping to see Cinnamon Teal in large flocks of ducks. They may have been there, but I did not have a chance to stop and look, because the road shoulders were too narrow!

That same day, I visited the Inglewood Bird Sanctuary, where I found a fifth lifer: Western Wood-Pewee.

Black-necked Stilt

The next trip took place at the end of October, it was to the city of Saskatoon in Saskatchewan. Overall, the birdlife there in October does not differ much from Manitoba. But there is one exception, and a very significant one.

O. and I headed north of Saskatoon, about an hour by car. After circling the fields for a while, we heard the characteristic cooing of cranes. We found them!

Журавель американський

These were Whooping Cranes – one of the most endangered birds of the continent. In the 1940s they were close to extinction, but conservation, captive breeding and reintroduction program helped them survive. The largest and the only continuous population breeds in Canada’s Northwest Territories and winters in Texas. They stop at several places on their way to their wintering grounds. Here, in rural Saskatchewan, is one of their known stopovers.

The next day I headed further north, to Prince Albert, this time by myself. Here the prairie gives way to boreal forests, not very different from those of Manitoba. But here too I was in for a surprise. As soon as I entered the forest I heard some tapping. I saw a woodpecker, and it turned out to be an American Three-toed Woodpecker – that’s what I was hoping for. Other worthwhile birds were a Black-backed Woodpecker and a Boreal Chickadee.

American Three-toed Woodpecker

And now for the year’s summary. In 2025 I saw 239 species of birds, all in Canada. That’s even less than the 242 I found in 2024 in Manitoba alone, but still good. I wasn’t very active in the fall, so I missed some species. The strangest one was the Pectoral Sandpiper, never had a problem with them before. Boreal Chickadee, as I mentioned, was seen by me in two other provinces, but not in the one where I live.

In Manitoba this year I recorded 228 species. I found 194 species in Winnipeg, which was my record high.

Eight lifers: one in Manitoba (Eastern Meadowlark), five in Alberta and two in Saskatchewan. My world list reached 573 species.

Manitoba’s list has added three species to its tally of 291. And my Winnipeg list is now at 240, after adding seven species, six of which are waders, and one tern.

The most birds I found in a day this year was 75 species on May 18th. This result, at the moment, shares 3rd-4th place with June 24, 2024, among the best days.

In addition, I got to see two birds that I have previously only heard.

Black-capped Chickadee

Published December 31, 2025 08:52 | + Add comment

Подорожі і підсумки 2025 року

2025-12-31T08:52:32+02:00

Якщо минулого року я встиг побувати в США, то цього року я подорожував лише по Канаді і відвідав дві інші провінції.

Steller’s Jay

В серпні ми поїхали до Калгарі в Альберті. Ми вже були там рівно десять років тому, але недовго. Тоді ми не потрапили в гори. Цього ж разу нарешті побували! Три нові види я додав в горах: Mountain Chickadee (гірська гаїчка), Steller’s Jay (стеллерова сойка) і Clark’s Nutcracker (американська горіхівка). Не дуже багато: наприклад, не знайшов американського пронурка.

Горіхівка американська

Були і інші цікаві зустрічі, як наприклад, Boreal Chickadees просто в місті Калгарі і Rock Wren в Badlands (не дивно, але чомусь я цього не очікував).

В останній день я поїхав досліджувати навколоводних птахів з конкретною метою. І швидко досяг цієї мети: Black-necked Stilt (північноамериканський брат нашого кулика-довгонога). Сподівався ще побачити Cinnamon Teal в великих скупченнях качок. Можливо, вони там були, але мені завадила відсутність широких узбіч, щоб зупинитись і роздивитись.

В той же день я завітав до Inglewood Bird Sanctuary, де знайшов пʼятого лайфера: Western Wood-Pewee.

Black-necked Stilt

Наступна подорож відбулася в кінці жовтня до міста Саскатун в Саскачевані. В принципі, тамтешня орнітофауна в жовтні не відрізняється від манітобської. Але є один виняток, і дуже значний.

Ми з О. відравилися трохи на північ від Саскатуна, десь біля години на машині. Трохи покружлявши полями, ми почули характерне курликання журавлів. Ми знайшли їх!

Журавель американський

Це були Whooping Cranes (американські журавлі) – один з найбільш загрожених птахів континенту. В 1940-х роках вони були близькі до вимирання, але охорона і програма розведення в неволі і реінтродукції допомогла їм зберегтися. Найбільша, і єдина неперервно існуюча популяція гніздиться в канадських Північно-західних територіях, а зимує в Техасі. На прольоті до місць зимовки вони зупиняються в кількох місцях. Тут, в сільському Саскачевані, одне з відомих місць їхньої зупинки.

Наступного дня я вже сам відправився ще далі на північ, до Prince Albert. Тут прерія поступається бореальним лісам, які не сильно відрізняються від манітобських. Але й тут мене чекав сюрприз. Щойно я зайшов до лісу, як почув стукіт. Я побачив дятла, і це виявися американський трипалий дятел (American Three-toed Woodpecker) – власне, на це я і сподівався. Інші цікаві птахи: чорноспинний дятел і Boreal Chickadee.

American Three-toed Woodpecker

А тепер до підсумків року. В 2025-му році я зустрів 239 видів птахів, всіх в Канаді. Це, правда, навіть менше, ніж 242, які я знайшов в 2024 тільки в Манітобі, але теж добре. Я не дуже активно спостерігав восени, тому пропустив деякі види. Найдивнішим пропуском був арктичний побережник (Pectoral Sandpiper), ніколи раніше не мав з ним проблем. Boreal Chickadee, як я написав, бачив у двох провінціях, але не в тій, де живу.

В Манітобі цього року я зареєстрував 228 видів. 194 види знайшов в Вінніпезі, що стало моїм рекордом.

Вісім лайферів: один в Манітобі (Eastern Meadowlark), пʼять в Альберті і два в Саскачевані. Мій світовий список досягнув 573 видів.

Список Манітоби поповнився трьома видами (див. пост) до відмітки в 291. А мій список Вінніпега склав 240, після додання семи видів, шість з яких кулики, і один крячок, про що я теж написав.

Найбільше птахів за день цього року я знайшов 18 травня: 75 видів. Цей результат, на даний момент, ділить 3-4 місце з 24 червня 2024 року, серед найкращих днів.

Крім того, цього року я побачив аж два види, які раніше тільки чув!

Black-capped Chickadee

Опубліковано 31 грудня 2025, 08:52 | + Коментувати

Оновлення систематики – 2025

2025-11-08T05:18:56+02:00

Настав час традиційного осіннього оновлення систематики eBird/Clements! До речі, в майбутньому весь цей процес, можливо, зазнає деяких змін, про що читайте в кінці допису.

Повний опис всіх змін, з картами і картинками можна прочитати тут (англійською мовою):

https://science.ebird.org/en/use-ebird-data/the-ebird-taxonomy/2025-ebird-taxonomy-update

Я ж розгляну лише зміни, які стосуються мого списку, а також списку птахів України. Скажу одразу, я не отримав жодного нового виду, і жодного не втратив.

Розділення видів

Яскраво жовтий представник американських ворблерів Yellow Warbler – звичайний птах на всій території США і Канади. Однак в мангрових лісах півдня Флориди, а також в Центральній Америці, на Карибських островах і Галапагосах проживають кілька інших форм. Вони часто навіть візуально відрізняються від північної форми кількістю коричневого забарвлення на голові, аж до повністю коричневої голови.

Отже, всі ці південні форми були виділені в окремий вид Mangrove Warbler, який зберіг за собою наукову назву Setophaga petechia. А наш північний Northern Yellow Warbler тепер зветься Setophaga aestiva.

Northern Yellow Warbler

За географічною віссю розділили і інший звичайний американський вид співочий віреон Warbling Vireo. Тільки з нього виділили східний і західний види. Warbling Vireo взагалі не відрізняється вражаючою зовнішністю, а два нові види виглядають практично однаково. Розрізнити їх можна за співом під час розмноження. Справа ускладнюється тим, що в них є смуга перекриття ареалів, яка проходить, зокрема і через Альберту.

Зрозуміло, всюди де я бачив цього птаха, в Нью-Йорку і Манітобі, це був Eastern Warbling Vireo Vireo gilvus. Але в серпні цього року, під час міграції, я бачив цей ще-тоді-не-розділений вид в Калгарі. Тобто, неможливо надійно сказати, чи це був східний, чи західний (Vireo swainsoni) віреон. Таким чином я втратив один пункт із списку Альберти.

Eastern Warbling Vireo

Наостанок, було розділено євразійського і американського середнього кульона. Перший, Eurasian Whimbrel, зберіг наукову назву Numenius phaeopus, а американський Hudsonian Whimbrel став Numenius hudsonicus. Лише його я і бачив.

Перейменування

Кілька видів змінили родові назви. Присутній в списку птахів України (але не бачений мною) степовий журавель перенесли в звичайний журавлиний рід Grus: Anthropoides virgo → Grus virgo.

Звичайний і широко поширений американський дятел Hairy Woodpecker вже вдруге, якщо не втретє отримав новий рід: був Picoides villosus, потім Dryobates villosus, а тепер став Leuconotopicus villosus.

А американський вечірній костогриз Evening Grosbeak змінив наукову назву з Coccothraustes vespertinus на Hesperiphona vespertina. Я завжди радів, що вони повʼязані братнім звʼязком з європейськм костогризом, але not anymore.

AviList

Але це ще не всі новини систематики!

Ще в 2018 році на орнітологічному конгресі в Ванкувері представники кількох найвпливовіших систем класифікації птахів, а саме Clements/eBird (Cornell Lab of Ornithology), Birdlife International і IOC World Bird List, домовилися розпочати роботу над обʼєднаним списком, щоб полегшити життя орнітологам і любителям спостережень за птахами.

Працювали довго, і врешті випустили першу версію списку в червні 2025 року! Класифікація отримала назву AviList.

Треба сказати, спільнота зустріла результат з деяким подивом. Якщо останнім часом більшість систем еволюціонувала в бік розділення видів, AviList виявився навпаки дуже схильним до злиття видів.

Особисто я, якщо не помиляюся, втрачу лише один вид при переході на цей список. Але зовсім неочікуваний: вони злили чорну ворону Corvus corone і сіру ворону Corvus cornix! Але, звісно, це не остаточно, систематика ще буде оновлюватись.

Як буде (і чи буде) відбуватися перехід на AviList? IOC World Bird List вже перестав випускатися. А eBird/Clements обіцяють повністю узгодити свій список з AviList під час оновлення систематики в 2026 році. І стверджують, що цьогорічне оновлення вже є кроком в цьому напрямку. Хоча Warbling Vireo в AviList не розділений.

Опубліковано 8 листопада 2025, 05:18 | + Коментувати

Наступні десять видів в Манітобі (2025)

2025-10-19T07:19:18+03:00

Отже, промайнули майже два роки, і я додав наступні 10 видів до мого списку Манітоби! Давайте оцінимо якість мого прогнозу. Передбачення було таке:

American Three-toed Woodpecker
Baird’s Sparrow
Ring-necked Pheasant
Willow Flycatcher
– Секретний вид –
Black-throated Blue Warbler
California Gull
White-winged Scoter
Boreal Owl (волохатий сич)
Clark’s Grebe

А ось 10 птахів, які я насправді додав до свого списку Манітоби (який тепер складає 291 вид):

№ 1, 2

Great Black-backed Gull (Мартин морський) Не очікував!
Glaucous Gull (Мартин полярний) – лайфер Не очікував!

Обидва ці мартини знайдені під час весняного прольоту 2024 р. серед тисяч більш звичайних мартинів на холодних полях біля міського сміттєзвалища. Знайдені, звісно не мною. Якщо чесно, навіть знаючи, що вони там є, я б навряд чи зміг їх відшукати. Час висловити вдячність бердерській спільноті Вінніпега і людям з підзорними трубами.

№ 3, 4

Baird’s Sparrow – лайфер Вгадав!
Willow Flycatcher – лайфер Вгадав!

Це була епічна поїздка на захід Манітоби! Раніше я знайшов майже всіх тамтешніх унікальних птахів, але не Baird’s Sparrow. Прочитавши звіт одного бердера, я зрозумів, що найкраще шукати птахів, коли тільки світає (очевидно). Але їхати туди 4.5-5 годин!

Отже, я виїхав опівночі. На Trans-Canada Highway вночі було багато оленів і кілька лисиць. А вже ближче до місця, на сільських дорогах, безмежна кількість Wilson’s Snipes. І от щойно я приїхав на ділянку прерії, за десять хвилин шоста година, як я одразу їх почув! А голос я вивчав довго, готувався!

Після цього пішов по дорозі між пасовиськами. Співало їх досить немало, але десь в глибині полів. Було дуже вогко і трохи туманно, в поля не зайдеш. Я все намагався побачити хоч трохи цього американського горобця з досить невеликим ареалом, але не вдалося. А десь о 7:30 вони всі раптом перестали співати! Хоча інші птахи продовжували.

А потім, неподалік, переїжджаючи через річку, я зупинився, і почув інший голос, який я вивчав – Willow Flycatcher! Чутно їх було дві, з обох боків моста. Але і цих я не зміг побачити, як не намагався.

На жаль, обидва лайфери «тільки чув». Але я все одно радий, що я так добре підготувався і зміг їх легко розпізнати за голосом. Обидва види передбачив, а от фазана не знайшов.

А на зворотньому шляху я ще заїхав до International Peace Garden на кордоні Манітоби і Північної Дакоти, куди можна потрапити не проходячи кордон (але його треба пройти на виході) і додав 5 нових видів до свого списку США (звичайних птахів середини континенту).

Казарка чорна

№ 5, 6

Great-tailed Grackle Не очікував!
Brant (Чорна казарка) Не очікував!

Обидва птахи – залітні рідкісні восени 2024 року. Знайдені і побачені багатьма бердерами Манітоби. Гракл – на випадковому пустирі в Вінніпезі, а казарка – на невеличкому ставку в індустріальному середовищі в місті Стейнбах. Обидва не лайфери і не передбачені мною.

№ 7

White-winged Scoter (білокрилий турпан) – лайфер Вгадав!

О, це була моя мета! Всю осінь я їздив у різні місця, де їх бачили, чи можна було побачити, а це на озері Вінніпег чи на однойменній річці (які, як відомо, не протікають через місто з такою ж назвою). Але прийшов грудень, випав сніг, і я зрозумів, що мені доведеться чекати наступного року.

Аж раптом, приходить сповіщення eBird, і навіть з фото, що його бачили на Falcon Lake біля східного кордону провінції. А в мене якраз тижнева відпустка (треба витратити дні, щоб не пропали). Я навіть написав автору і уточнив, де конкретніше він цього турпана бачив.

Але тут проблема. За день перед поїздкою випадає великий снігопад. Ну нічого, поступово все розчистять. Дві години по Trans-Canada Highway, обережно. Приїжджаю в селище біля Falcon Lake, а там, здається, тільки почали сніг згрібати. На деяких вулицях ще цілина. Я знайшов якусь парковку і пішов до берега озера. Снігу може не до коліна, але багатенько. На диво виснажує просто йти по снігу, може тому, що треба з кожним кроком витягати ноги і вище їх піднімати. Але до озера дійшов. По краях вже почало замерзати. Велике скупчення великих крехів, а турпана нема.

Довелося брести назад, але є ще одна точка де його бачили, на іншому боці озера. Тут, на щастя, простіше, зупинка просто біля берега. І от саме там, навіть не дуже далеко, і плаває цей турпан!

White-winged Scoter

А раз я вже був неподалік кордону з Онтаріо, то заїхав і туди. Прокотився по кількох дорогах в красивих засніжених бореальних лісах і знайшов відповідних птахів – нових для мого списку сусідньої провінції – як то, білокрилі шишкарі, чечітка, смеречник, канадська кукша, і найцікавіше: Black-backed Woodpecker.

№ 8

Eastern Meadowlark – лайфер Не очікував!

У нас тут всі Meadowlarks західні, але зрідка залітають східні. Зовні практично не відрізняються, але піснею – так. Цього знайшли влітку 2025 року на сході Манітоби, але не в прерії, а скоріше в лісовому районі, хоч і на полі. Люди кажуть, бачили/чули навіть двох. Але я надійно тільки одного зміг розпізнати.

№ 9

California Gull Вгадав!

Тут є в Манітобі одне невеличке сміттєзвалище, яке славне рідкісними мартинами влітку. Пʼять років тому я вперше туди заїхав і намагався його знайти, але марно! З того часу було не до того.

А от цього року ми з О. зазирнули туди після дуже гарної поїздки на оз. Манітоба. Мартинів там сотні і тисячі, здебільшого Ring-billed і American Herring.

Коли на фото дивишся, то добре бачиш, за якими ознаками можна відрізнити бажаний вид. Але коли вони всі купою стоять, та ще й ходять, дуже складно знайти одного відмінного птаха.

Але я тренувався! І роздивлявся уважно, і таки зміг знайти не одного, а навіть двох цих каліфорнійських (назва трохи дивна, бо в Каліфорнію вони ледве заходять, більш вдалою назвою був би альбертський мартин, де я їх і побачив вперше). А на додачу відшукав ще й одного молодого чорнокрилого мартина.

Тут на фото, згори до низу: American Herring Gull, California Gull, Ring-billed Gull (і всі на фоні теж).

Ring-billed Gull, Мартин сріблястий американський, California Gull

№ 10

Eurasian Wigeon (свищ) Не очікував!

Десятий вид прийшов випадково. Я знав, що євразійський свищ хоч і рідко, але з певною періодичністю зʼявляється в середині північно-американського континенту. Але не настільки, щоб вносити його до прогнозу. Часом я згадував, що треба «тримати очі відкритими», але не в цей день в вересні 2025 року. На вʼїзді на півострів Хекла в озері плавали кілька сотень, а може й більше тисячі водоплавних, але найбільше було американських свищів. Якась качка була трохи не зрозуміла, але в бінокль я не міг визначити. Зробив фото, дома подивився, виявилося євразійський свищ, спитав навіть у знавців підтвердження. От так, погано роздивився, погано зняв, але птах там був, це факт.

Отже, 4 з моїх прогнозів справдилися, а 6 ні. Цікаво, цікаво… Вже майже всіх звичайних птахів побачив, а решта це лотерея. Єдине, що трохи засмучує, це Boreal Owl. Цієї зими був заліт, і їх бачили будь-хто і будь-де. Але тільки не я, хоч як не шукав.

А тепер, наступний прогноз. Дві групи по пʼять, щоб підвести підсумки раніше, якщо 10 займе забагато часу.

American Three-toed Woodpecker – цей птах завжди на першому місці, як найбільш імовірний. І так вже у третій версії списку. Цього року було багато лісових пожеж, а вони люблять горілі дерева, може, нарешті знайду.
Iceland Gull – останній з малочисельних, але регулярних мартинів на прольоті. Його бачили там само, де №1 і 2 згори, і там же треба шукати.
Prairie Falcon – цей сокіл був у моєму першому прогнозі, з другого я його прибрав. Але цього року знову його (або їх) багато бачили восени в Oak Hammock Marsh. Я мабуть разів чотири їздив туди, сподіваючись, що він стане №10, але безрезультатно.
Clark’s Grebe – приходять іноді повідомлення з Delta Marsh
Ring-necked Pheasant (фазан) – якщо попаду на захід, точно вже треба його знайти. Але я не дуже впевнений, що доїду.

(Секретний вид я прибпав, бо дурниці це все :)

Boreal Owl (волохатий сич) – Остання з резидентних сов Манітоби, не рахуючи рідкісної Burrowing (яка вже майже зникла на гніздуванні, але трохи відновилася останніми роками під захистом). Я вже думаю, може Burrowing буде знайти легше ;)
Smith’s Longspur – трохи загадковий подорожник, малочисельний, але останнім часом регулярний на прольоті.
Black-throated Blue Warbler – має бути якийсь ворблер, і це мабуть найбільш імовірний.
Summer Tanager – це вже трохи довільний вибір. Могла бути і Western Tanager.
Cinnamon Teal – по квоті качок

California Gull

Опубліковано 19 жовтня 2025, 07:19 | + Коментувати

Лайфери в день народження

2025-07-27T03:26:55+03:00

За всю історію спостережень за птахами, я знайшов лише двох лайферів на свій день народження, і в обох досить схожа історія. Вони обидва є дуже поширеними місцевими птахами, яких я побачив невдовзі після прибуття до нової країни.

Я приїхав до Нью-Йорка в середині липня 2010 року і спочатку жив з одним із своїх колег у Краун-Хайтс. Моїм першим лайфером була Laughing Gull, яку я побачив з таксі, коли я їхав до нього з аеропорту. Але я шукав власне житло для оренди. Тож на свій день народження я пішов дивитися квартиру в Хобокені, штат Нью-Джерсі. Виявилося, що квартира була над якимось баром чи кафе, і власник досить чесно сказав, що там може бути шумно.

Але там, у Хобокені, на річці Гудзон, я зареєстрував свою першу канадську казарку! Тепер це здається дивним, бо на той час я вже відвідав Проспект-парк і підозрюю, що там, на ставках, могли бути канадські казарки. Або їх не було, або я вважав, що вони не рахуються, як одомашнені паркові птахи. Я навіть не збираюся перевіряти фотоархів, бо не хочу змінювати свої записи.

А наступного дня я пішов до Централ-парку і знайшов таких гарних лайферів, як каролінка (Wood Duck) та Louisiana Waterthrush.

Фото: не той птах, а інший, якого я бачив пізніше в Квінcі. Його окільцювали чотирма роками раніше недалеко, в Атлантик-Біч, штат Нью-Йорк.

Казарка канадська

Тепер до наступної історії. Ми прибули до Манітоби в середині червня, тож до мого дня народження в мене вже був хороший список поширених птахів Вінніпега, але я ніколи не виїжджав з міста.

У той час у певному районі тримався Mississippi Kite (велика рідкість), тому я хотів піти і подивитися на нього на свій день народження. Але плани змінилися, ми збиралися на прогулянку на човні по Ред-рівер, організовану членами російськомовної (тобто пострадянської) спільноти. Як новий іммігрант, який нікого не знає і не має роботи, ти маєш спілкуватися та зав’язувати зв’язки, чи не так? Чесно кажучи, я мало що пам’ятаю з цієї поїздки, окрім оглушливо гучного аматорського виконання радянських поп-хітів. Корисних зв’язків не зав’язалося.

Але дещо цікаве таки було: я мав можливість подивитися на береги Red River та її птахів. Того дня я вперше в Манітобі побачив деякі види, вже знайомі мені з Нью-Йорка: скопа, гриф-індичка, американський сріблястий мартин, велика блакитна чапля. Але найголовніше – лайфер: Franklin’s Gull.

Що ж до Mississippi Kite, то я пішов і знайшов його наступного дня.

Фото: не того дня.

Franklin’s Gull

Опубліковано 27 липня 2025, 03:26 | + Коментувати

Birthday Lifers

2025-07-27T01:39:23+03:00

I only ever recorded two lifers on my birthday, and they both have a pretty similar story. They were both very common local birds that I saw soon after arriving in a new country.

I came to New York mid-July 2010 and at first I was living with one of my coworkers in Crown Heights. My first lifer was a Laughing Gull spotted from a cab as I was riding to his place from the airport. But I was looking for my own place to rent. So on my birthday I went to look at an apartment in Hoboken, New Jersey. Turned out, the apartment was above some bar or cafe, and the owner pretty honestly said it can get noisy.

But there, in Hoboken, on the Hudson River, I have recorded my first Canada Goose! Now when I am thinking about this, it seems strange, because by that time I have already visited Prospect Park and I think there might have been Canada Geese there on the ponds. Either there were none, or I considered them uncountable as domesticated park birds at that time. Anyway, I am not even going to check the photo archive, since I do not want to change my records.

And the next day I went to Central Park and found such good lifers as Wood Duck and Louisiana Waterthrush.

Photo: not that bird, but another one I saw later in Queens. It was banded four years earlier not too far away, in Atlantic Beach, NY.

Казарка канадська

Now to the next story. We arrived in Manitoba mid-June, so by my birthday I already had a good list of common birds of Winnipeg, but I never went out of the city.

At that time there was a Mississippi Kite (a big rarity) hanging in a particular neighbourhood, so I wanted to go and see it on my birthday. But the plans have changed, we were going to a boat trip down the Red River organized by the members of the Russian-speaking (i.e. post-Soviet) community. As a new immigrant, who does not know anyone and does not have a job, you are supposed to socialize and make connections, right? Frankly I do not remember a lot from this trip, besides deafeningly loud amateur performance of Soviet pop hits. No useful connections were made.

But there was a benefit to it: I had a chance to look at the banks of the Red River and its birds. That day I spotted for the first time in Manitoba some species already familiar to me from New York: Osprey, Turkey Vulture, American Herring Gull, Great Blue Heron. But most importantly – a lifer: Franklin’s Gull.

As for the Mississippi Kite I went and found it the next day.

Photo: not that day.

Franklin’s Gull

Published July 27, 2025 01:39 | + Add comment

Весна-літо 2025

2025-07-19T07:23:23+03:00

Короткий звіт про спостереження за птахами за чергові три місяці року – з квітня по червень. Набір видів іде досить швидко, особливо в Вінніпезі.

Цього року в місті зʼявилася нова грандіозна калюжа – на місці, куди взимку звалюють сніг. А велика калюжа з брудом означає одне: кулики!

Всі бердери туди їздили, і я також, кілька разів. Додав там аж 7 нових видів до мого списку Вінніпегу, з яких шість кулики. Особливо приємно було побачити чорногрудих побережників (Dunlin), вперше за 4 роки. А ще морська сивка (Grey Plover), Marbled Godwit, білий побережник (Sanderling), American Avocet і Willet. Сьомим був чорний крячок (Black Tern), давно шукав його в місті.

White-rumped Sandpiper

Там же іще одна знахідка, почув Nelson’s Sparrow в заростях, пішов його шукати і знайшов досить легко! Перше візуальне спостереження птаха, якого раніше тільки чув.

І ще одне побачене вперше – дрімлюга Common Nighthawk дрімає на гілці дерева, і просто у нас на дворі! Раніше спостерігав їх лише в польоті.

Common Nighthawk

Ну і найцікавіше наприкінці червня. У нас в Манітобі звичайні Western Meadowlark, тобто західні. А є ще східні, і зовні їх складно розрізнити. Але співають вони по різному. І от в червні на одному полі в східній Манітобі, близько навіть до бореальних лісів, знайшли Eastern Meadowlark (за повідомленням навіть двоє). От я і поїхав за ним – і знайшов. Співає справді інакше. А бачив його здалеку. Отже, новий лайфер – Eastern Meadowlark.

До речі, птах №300 в Канаді (за чинною класифікацією). В Манітобі 289-й, в світі 566-й. Список року на 30 червня досяг 206 видів (рекорд в Манітобі).

Nelson’s Sparrow

Sandhill Crane

Опубліковано 19 липня 2025, 07:23 | + Коментувати